Mira Grant

Трилогія Міри Грант «Newsflesh»: зомбі без апокаліпсису

Із моменту виходу на великі екрани культового фільму родоначальника зомбі-жанру «Ніч живих мерців» минуло майже півстоліття (2 жовтня стрічка святкуватиме 50 ювілей) й зомбі встигли заполонити усі існуючи напрями поп-культури. Та інтерес до ходячих мерців ніяк не згасне. Щороку режисери звертаються до цієї тематики, знімаючи вже не тільки жахи, а й комедії (Зомбіленд, Нація Z, Кутіс), соціальні (Третя хвиля зомбі), сімейні (Меггі, Тягар) філософські (Нова ера Z) драми, підліткові мелодрами (Тепло наших тіл) та відвертий трещ (Бобри-зомбі). Не менш плідними в цьому плані є й письменники. Тому створити щось оригінальне та цікаве та цій терені вдається не всім.

Трилогія американської письменниці-фантаста Міри Грант «Newsflesh» вирізняється тим, що зомбі вірус не знищив цивілізацію. Вижило кілька купок брудних обірваних уцілілих, що воюють один з одним за крихти ресурсів. За сюжетом, після так званого «Пробудження» – так охрестили початок зомбі-пандемії – людству вдалося зупинити розповсюдження вірусу. Певні міста та країни стали повністю непридатними до життя, та людська цивілізація вцілила. Минуло двадцять років й усі пристосувалися до сусідства з живими мерцями. Вірус так і не навчилися лікувати, тому загроза зараження та перетворення на зомбі досі висить над кожним. Цей страх побудував зовсім інший тип суспільства, опису правил та особливостей якого автор приділяє чимало сторінок. Хоча від зомбі-роману чекаєш більше екшену та кровопролиття, для Міри Грант полювання на зомбі – справа другорядна. Набагато цікавіше дослідити, на які сфери нашого повсякденного існування можуть вплинути зомбі.

«Проблема трьох тіл»: зустріч із позаземними цивілізаціями по-китайськи

Фантазія автора відсилає нас до Сполучених Штатів Америки напередодні президентської виборчої кампанії. На неодноразово висміяну неефективну двопартійну систему не вплинуло навіть Пробудження. Один із членів Республіканської партії планує тур країною для підтримки своєї кандидатури на майбутніх виборах, а для висвітлення цієї кампанії запрошує двох маловідомих журналістів-блогерів. У світі після Пробудження блогерство набуло майже культового значення: їм довіряють більше, ніж решті класичних медіа ресурсів, адже саме блогери під час початку пандемії розповідали людям про зомбі, у той час як «серйозні» журналісти приховували правду про вірус. Загалом уся трилогія просякнута темою теорії змов на державному рівні. У романах письменниці недовіра та острах перед таємним маніпуляціями з боку влади доведені до абсурду.

Міра Грант описує Сполучені штати, у яких через страх перед вбивчим вірусом Центр з контролю захворювань (ЦКЗ) отримав майже абсолютну владу. Поведінка типу «спочатку стріляй, а потім питай» стала нормою. Саме одержимість американців вогнепальною зброєю їх і врятувала. Класичні зомбі-фільми перетворились на посібники з виживання, а світ, створений письменницею, схожий на мрію пересічного зомбі-фана, в якій можна безкарно постріляти в живих мерців, а потім повернутися до безпечних, оточених високим муром, благ цивілізації.

«Талановитий містер Ріплі»: психологія злочинця

Насправді, життя після Пробудження не на багато відрізняється від життя до. Вірус використовують як зброю терористи та влада. Більшість людства вимушено стала вегетаріанцями та агорафобами. Широкого поширення набули апокаліптично-релігійні культи, проте США, наповнені ходячими мерцями, мало чим відрізняється від США сьогодення. Усі спроби письменниці описати світ після кінця світу буксують на рівні описів захисних заходів, споруд та способів знезараження. Іноді автор, намагаючись розкрити психологію персонажів, вводить у сюжет смерть друзів чи родичів та їх перетворення на зомбі. Проте більшість персонажів наче психопати не відчувають жодних докорів сумління та не дуже переживають через необхідність вибити мізки рідній людині.

Натомість неабияка увага приділяється вірусу. Опис його виникнення, розповсюдження та способів керування мерцями займає не одну сторінку. Проте вірусологічні екскурси не рятують млявий сюжет, просякнутий «роялями в кущах» та теорією змови, згідно якої уряд, ЦКЗ та інші секретні й не дуже організації, полюють на правдолюбних журналістів та проводять збочені дослідження вірусу заради контролю людства. Як результат, трилогія Міри Грант «Newsflesh» виглядає як дешевий політичний трилер, тому фанатам зомбі-жанру навряд чи сподобається.

Ернест Клайн «Першому гравцеві приготуватися»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *