Фільм чи Картина «З любов’ю, Вінсент»
Це перший намальований фільм, який я побачила, і сказати, що я вражена, це промовчати. Відчуття, ніби Вінсент Ван Гог ожив і намалював фільм про останній день свого незвичайного життя.
Але це тільки моє враження. Насправді, фільм створювали майже п’ять років 125 художників, малюючи кожен кадр олійними фарбами на полотні. При цьому, імітуючи стиль Ван Гога. І, як бачимо, польсько-англійська співпраця режисерів Дороти Кобелі й Хю Вельхмана принесла рясні плоди, створивши земний рай для поціновувачів мистецьких коктейлів.
Завдяки картині-фільму «З любов’ю, Вінсент» ми потрапляємо у французьку щоденність голландського художника: зустрічаємося з його друзями, знайомими, родиною, занурюємося в його дитинство. Усе це ми робимо очима Армана Рулена, сина поштаря. Він намагається знайти людину, якій можна вручити останній лист митця. Під час пошуків адресата, молодий чоловік перетворюється на слідчого, тому що смерть Вінсента здається йому надто загадковою, а спрага до істини – нездоланною. Підслуховуючи розмови Армана с людьми, серед яких художник провів останні місяці свого життя, ми дізнаємося, що він писав картини лише останні 10 років, але встиг створити більше 2 тисячі робіт. А все тому, що вважав художні шедеври – не чим іншим, як постійною практикою. Митець писав картини регулярно кожного дня з ранку й до вечора.
Кінострічка «З любов’ю, Вінсент» незвична не лише манерою виконання, а й кутом погляду на світ, що оточував всесвітньовідомого художника. Хоча таким він стане лише покинувши цей світ. Життя митця, як і фільм, виявилися наповненими яскравими фарбами, заздрістю, стражданням і коханням.
