Хлопці з вулиці Пала (1969)
Культова стрічка угорського режисера Золтана Фабрі, знята за мотивами однойменного роману угорського письменника Ференца Молнара, і сьогодні нагадує нам про справжню дружбу, честь, гідність і відданість.
Сюжет фільму побудований навколо війни двох підліткових груп за пустир – місце ігор і символ підліткової держави у світі дорослих.
«Я заявляю, що згоден відвоювати пустир, але в чесному бою. Якщо вони відіб’ються, ми залишимо їм пустир, а якщо ні – поставимо на ньому наше знамено і це місце назавжди буде наше. Для нас це питання честі», – відмовляється від пропозиції захопити пустир суворий голова «червоносорочників» Фері Ач.
«Хлопців з вулиці пала» очолює Бока Янош – офіційно обраний президент товариства, а на час війни – генерал. «Коли почнеться бій, я буду всіма силами обороняти наш пустир. У чому урочисто клянусь!» – лунає клятва і армія розпочинає підготовку до війни.
В арсеналі обох військ – пісочні бомби, дерев’яні списи, обов’язкові розпізнавальні знаки та чіткі правила: списами можна тільки фехтувати, вдвох на одного не нападати, програє той, кого «поклали на лопатки». Але ключову роль у війні зіграє єдиний рядовий армії, який мріє стати офіцером, відважний Ерне Нємечек: «Вас тут напевно не менше тридцяти. Ви можете вбити мене, втопити, зробити все, що завгодно. Сила на вашому боці. Але я все одно не стану зрадником…».
На перший погляд здається, що це фільм для дітей: після школи хлопці грають у футбол, воюють за територію і дружать за власними правилами, інколи зрозумілими тільки їм. Тут немає місця зраді, а найбільшим покаранням, наприклад, вважається запис імені і прізвища з маленької букви у секретній книзі.
Проте дитячий світ виявляється прямим віддзеркаленням світу дорослих, з його обов’язками, проблемами та настроями. У дітей, як і в дорослих, є президент, посли, казна, армія та ідеологія. Чого тільки вартий девіз товариства «Замазка»: «Клянемось ніколи не бути рабами. Ніколи!».
Історія про хлопців з вулиці Пала стала настільки популярною в Угорщині, що 28 вересня 2007 року на честь 100-річчя написання роману в Будапешті встановили бронзову скульптуру, яка зображує одну з перших сцен у фільмі.
