Fahrenheit 451

Рей Бредбері «451° за Фаренгейтом»

Найвідоміший роман одного із найвідоміших письменників-фантастів Америки «451° за Фаренгейтом» вже не одне покоління захоплює читачів. Жахаюча антиутопія в ретро-футуристичних декораціях повоєнного США настільки вдало висміяла споживацьке суспільство, що й досі не втрачає актуальності. Більш ніж півстоліття після виходу роману, історія пожежника, який не гасить пожежі, а розпалює їх, щоразу набуває нових трактувань та інтерпретацій. Яскравий приклад – цьогорічна екранізація від НВО.

Сюжет роману доволі шаблонний для антиутопії: головний герой, який довгий час є частиною жорстокої несправедливої системи, постає проти загальноприйнятих правил та пристає до маргіналів-революціонерів. У світі майбутнього, описаному Бредбері, Гай Монтег – один із пожежників, які тепер не рятують від неконтрольованого вогню, а виконують роль цензорів, спалюючи незаконні книжки. А в цьому світі усі книжки поза законом: будь-яке друковане слово – поезія, Біблія, класика чи прості журнали – має бути знищене, щоб не збурювати суспільство.

Проте чим більше ми знайомимося зі світом Монтега, то більше дивуємось. Нащо примусово спалювати книжки у суспільстві, яке боїться самостійно думати, не те щоб поставати проти системи? Не тільки наш пожежник відчуває ворожість існуючого порядку речей, та лише йому вдається не придушити подібні думки у зародку. Решта, як дружина та сусіди Монтега, втікає від реальності у безкінечних телешоу. У повітрі пахне атомною війною, люди на межі й не знають куди подітися від самотності своїх пустих життів, тому нечисельні арешти та спалення книжок не справляє на них жодного враження.

Читаючи Орвелла: роздуми про взаємний вплив людини та режиму

Самотність та відстороненість персонажів «451° за Фаренгейтом» лякає куди більше. Дружина пожежника намагається покінчити життя самогубством, сусідки ненавидять власних дітей, а ті у свою чергу зневажають та ненавидять батьків. Навіть головний антагоніст, начальник Монтега брандмейстер Бітті, знаходить якусь садистсько-мазохістську насолоду у своїй роботі і все одно буквально напрошується на смерть провокуючи головного героя.

Порожні життя порожніх людей, які самі себе позбавили сенсу існування, просякнуті страхом. Та це не страх перед неминучим ядерним бомбардуванням, а страх розплющити очі й побачити правду, що все, від чого суспільство тікало спалюючи книжки, нікуди не поділося. Втрачаючи розум від кількох поетичних рядків, у них зносить дамбу байдужості, прориваючи назовні шквал придушуваних роками емоцій.

У своєму романі Рей Бредбері, може й не зміг передбачити розвиток технологій чи геополітичні зміни, та образи і страхи, майстерно описані письменником, настільки трагічно-універсальні, що залишатимуться злободенними доти, доки існує саме суспільство. До того ж, невгасаюча мода на читання паперових книжок завжди підтримуватиме інтерес до блюзнірської ідеї їхнього спалення.

Харукі Муракамі «Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *