
Домашнє насильство: психологічний аспект.
Проблема домашнього насильства в Україні дуже поширена, про це говорить статистика: 90% постраждалих від насильства це жінки та діти. Я вирішила дізнатися у психологів детальніше про це явище і як можна його уникнути.

«Уявіть квітку і бджілку, і скажіть, чи зможе існувати квітка без бджілки? А бджілка без квітки? А тепер уявіть, що квітка – це постраждала, а бджілка – кривдник. Чи зможуть вони існувати окремо? – з такими асоціаціями мене познайомила Ганна Панич – практична психологиня відділу соціальної роботи Миколаївського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
На жаль явище насильства відбуватиметься постійно, як би ми не хотіли змінити ситуацію. Проте добре, що останнім часом все частіше говорять про цю проблему, все частіше проводять профілактичні лекції, все частіше жертви знаходять підтримку в тому, аби розказати про свій власний досвід.
Як взагалі працює насильство?
Природа насильства циклічна. Буквально уявімо коло, в якому є три пункти: наростання напруги, акт насильства і медовий місяць. Щоб проілюструвати як це відбувається, звернімося до життя уявного чоловіка, який сьогодні на роботі ледве стримався, аби не розсваритися з керівництвом. Він не може дозволити собі таку поведінку, адже залишиться без роботи. Його кордони порушили, але він їх не захистив, тому всю злість направив на себе. Відбувається «наростання напруги».
А тепер звернемося до життя уявної жінки, яка зварила борщ на вечерю, але пересолила його. Тепер, коли втомлений та злий чоловік повернувся додому після важкого дня і скуштував пересолений борщ, то він вирішив вилаяти дружину за те, що вона така неуважна і має руки з місця, де у інших руки відсутні. Відбувся «акт насилля». Таким чином чоловік зміг знайти спосіб вигнати свою злість та напругу, але він і не подумав, що таким чином зробив боляче іншій людині.
Чоловік порушив особисті кордони жінки, вона образилась на нього і вирішила з ним не розмовляти. Наступного ранку, чоловік збираючись на роботу, яку боїться так втратити, виявив, що жінка і досі з ним не розмовляє, «хоча й вже ціла ніч пройшла, скільки можна ображатись» – думає чоловік і переминає в руках сорочку, яку ображена на нього жінка навмисно не випрасувала. Розуміючи, що невипрасувана сорочка коштуватиме чоловікові дорогоцінної роботи з ненависним керівництвом, чоловік вирішує не наступати на жінку, а навпаки підластитись і навіть пообіцяти спільну вечерю в п’ятницю в кафе недалеко від будинку. Ось і наступає «медовий місяць», такий бажаний для жінки-жертви, адже зараз вона бачить чоловіка «справжнього», такого доброго і турботливого, і вона не здогадується, що вже сьогодні ввечері її добрий та турботливий чоловік знову нагиркає на неї і відмінить вечерю в п’ятницю, тому що знову знайде привід зняти напругу, знаючи, що жінка не дасть відсіч, а прийме весь удар на себе, а вона, в свою чергу, прийматиме удар знову і знову, тому що «знатиме», що колись її чоловік прийде з роботи щасливий. Насильник живе заради моменту «зняття напруги», а жертва – «медового місяця».
Звісно це дуже спрощений і примітивний сценарій, який я навела для розуміння того, як працює насильство. На жаль в цю формулу можна додавати різні складові: замість «вилаяти», чоловік може «вдарити», адже насильство буває різне, замість «образитися і влаштувати мовчазний бойкот», жінка може «накричати на чоловіка і сказати, який він нікчема». Але від перестановки доданків сума не змінюється – факт насильства залишається, і треба з цим щось робити.

А що робити?
Давайте знову звернемося до нашої уявної жінки і чоловіка, але на років 10 назад, коли вони, ще ходять на побачення один з одним, коли вони придивлялися один до одного, коли вони пізнавали один одного. Ось вони повертаються з побачення, під час якого ходили на фільм «Сутінки» і чоловік проводить жінку до дому. Їм подобається йти під місячним промінням, «так романтично» – думає жінка. Прощаючись перед будинком, вони цілуються і чоловік каже: «тепер ти моя». Жінка радісно заходить в кімнату і думає про те, як же їй сподобався Едвард з того фільму, який він мужній, а як кохає Беллу, як ревнує її. От би і мій чоловік так в мене закохався, як Едвард в Беллу.
Згодом чоловік та жінка все більше зближались, чоловік все частіше ревнував жінку до незнайомих чоловіків, все частіше називав її «моєю», а потім навіть ревнував до друзів жінки, після чого вона мусила все рідше з ними бачитися. Жінці подобалось те, що її кохання точно таке, як в фільмі, проте іноді їй здавалося, що чоловік надто турбується про неї, що навіть одного разу розірвав на жінці спідницю, яка здавалась йому закороткою.
Анна Демірполат – системний сімейний психолог і засновник центру «Сімейний простір» каже, що важливо помічати насилля ще за довго до сварок, бійок. Якщо б жінка чітко визначала свої кордони, якщо б не споживала ідею «пристрасного кохання, поки смерть не розлучить» з фільмів чи книжок, якщо б розуміла свої потреби, то зрозуміла б, що чоловік ставився до неї не як до незалежної та індивідуальної особистості, а як до власності, яку він мусить берегти та всіляко обмежувати, адже «я ж тебе кохаю». Якщо б чоловік зустрів опір від жінки і почув «я не припиню спілкуватись зі своїми друзями, тому що тобі так хочеться», або «я одягатимусь як вважатиму за потрібне, не потрібно псувати мої речі», то тоді він або замислився б у неправильності своєї поведінки, або знайшов іншу «мою», яку було б легше контролювати.
Насилля відрізняється циклічністю і поступовим зростанням. Воно може просто починатися з критики, переходячи до принижень, ізоляції, потім до ляпасів, ударів, регулярному побиттю – аж до смертельного результату.
Що робити, аби запобігти насильству?
- Прислухатися до себе, відмежовувати, що є припустимим для тебе, а що ні.
- Не замовчувати та не терпіти приниження! При найменших ознаках загрозливої поведінки сказати про те, що це для тебе не припустимо. Ознаки загрозливої поведінки: агресивне виявлення ревнощів під видом кохання, обмеження спілкування з іншими людьми, тотальний контроль та багато іншого.
- Будувати гармонічні стосунки з собою: шанувати себе і не давати образити.
- Відмовитися від ідеї токсичного кохання, яке продається у фільмах, книжках та взагалі в масмедіа.
- Проговорювати свої почуття використовуючи метод «Я – висловлювання», а не обвинувачувати людину наприклад: «Я злюся на тебе, коли…», а не «
Ти тупий, і виводиш мене із себе»; «Мені не подобається коли ти …», а не «Ти тільки і хочеш, щоб я підвищувала голос».
Що робити в ситуації насильства?
- Звернутись до психолога за консультацією.
- Тримати під рукою номер телефонів поліції та соціальних служб. Важливо, щоб ці номери також могли знати ваші діти. Якщо виникне потреба, не вагаючись, телефонуйте до районного відділу поліції або на номер «102» і вимагайте термінового втручання.
- Якщо вам надано тілесних ушкоджень, то обов’язково візьміть у працівників поліції направлення до судмедекспертизи. Висновки будуть вагомим доказом у суді.
- Заздалегідь домовтеся з друзями або родичами про можливість надання вам тимчасового притулку в разі небезпеки. Важливо, щоб це були люди, які зможуть заздалегідь потурбуватися про вашу безпеку і у яких кривдник одразу не знайде вас.