У пошуках кращої долі за океаном
27-річна Марія (ім’я змінено на прохання героїні) родом із Закарпаття. Після закінчення філологічного факультету одного з університетів Ужгорода, як і мріяла колись, влаштувалася на роботу вчителем. Оформлена була офіційно, зарплата – 2 тисячі гривень. У перспективі грошова винагорода могла би сягнути максимум 2,5 тис. грн.
Пропрацювала 4 роки. Не витримала.
«Причина виїзду за кордон – нестача грошей. Банально на проживання не вистачало, думала, настане час, почну побиратися. Обрала Чехію, бо «там легше заробити і багато знайомих працюють, можуть допомогти з влаштуванням на роботу і з житлом», − каже Марія.
На початку цього року Інститут Горшеніна проводив соціологічне опитування «Чи хотіли б ви поїхати на постійне місце проживання в іншу країну, якщо так, куди саме?». Було опитано 200 респондентів віком від 18 до 45 років по всій Україні, окрім окупованих територій – АР Крим, Донецької та Луганської областей.
За даними соцопитування, 32 % українців при можливості виїхали б на постійне місце проживання за кордон. З кожним роком через проведення антитерористичної операції у Донецьку та Луганську, важку економічну ситуацію відсоток дедалі зростає. Здебільшого емігрують молоді люди, пояснюючи свої прагнення бажанням отримати кращу освіту за океаном або ж зробити там блискучу кар’єру. Однак варто пам’ятати й про 68 % наших співвітчизників, які все-таки бажають жити, працювати та розвиватися саме в Україні.
Найплачевніше у цій ситуації те, що виїжджають за кордон «мізки» суспільства, ті, кому би краще залишитися в Україні для її економічного та соціального піднесення. Виходить, люди просто не хочуть допомагати Батьківщині? Звичайно, ми маємо потенціал, унікальні розробки, гранти, дослідження, але чому частка емігрантів постійно зростає?
«Ми втрачаємо генофонд», − наголошує Сергій Олійник, голова Всеукраїнської профспілки працівників мігрантів в Україні та за її межами на конференції після проведення опитування.
Ніна виїхала з України двадцять років тому, разом з чоловіком. Він був лікарем і не міг відмовитися від пропозиції працювати в Італії. Діти на той час вже закінчили школу, але залишилися в Україні. Володимир почав заробляти непогані гроші, згодом вони купили квартиру, але в сім’ю прийшла страшна біда – чоловік захворів на рак і помер. Ніна не повернулася в Україну. Каже, що умови життя в Італії набагато кращі, грошей вистачає і на безбідне життя, і на допомогу дітям. Зараз працює гувернанткою, живе разом із старенькою бабусею, день і ніч за нею доглядає. Складно, звичайно, але вже звикла. Два рази на рік приїжджає до дітей у Чернівці, відпочиває на рідній землі душею й серцем.
Щодо популярних еміграційних напрямків у пошуках кращого життя фаворитами є Німеччина (5,3 %), Канада (5,2%), Польща (4,5 %), США (4 %). Найбільше охочих переїхати у ці країни серед мешканців західного регіону.
«У Польщу минулого року виїхало в два рази більше людей, ніж у позаминулому, 2015», − каже Сергій Олійник.
Цікаво й те, що п’яте та шосте місце посідає Росія (2,9 %) та Білорусь (1,9 %). Такі настрої переважають у жителів східних регіонів України, а також Харківській, Миколаївській та Одеській областях. Не дуже приємні показники, але маємо що маємо.
Деякі українці потрапляють за кордон нелегально, бо не мають на оформлення документів ні часу, ні грошей. Експерти кажуть, що ситуація на Сході України теж однозначно впливає на еміграційний процес. Отож, аби зменшити відсоток емігрантів, маємо вирішити і цю проблему.
У Празі Марія працювала офіціантом в одному з ресторанів у бізнес-центрі, крім того, шукала собі роботу на вихідні – прибирання, допомога на кухні, миття вікон і т.д. Працювала нелегально, але отримувала близько 16 000 гривень.
Дівчина приїжджає додому нечасто, сумує за батьками, але допомагає їм матеріально. Ліки у Празі значно дешевші, тому це одне із найперших замовлень стареньких.
«Якщо ви не знаєте мови, не сподівайтеся, що отримаєте нормальну роботу, хоча чехи до своїх працівників ставляться ввічливо», − зазначає дівчина. Вона б хотіла повернутися в Україну, але зараз такої можливості не має.
У кожного своя правда, своя життєва ситуація та власне бачення її вирішення. Хтось вже побудував майбутнє в іншій країні. Аби зменшити відсоток емігрантів, варто вирішити безліч проблем. Залишається вірити у краще майбутнє та пам’ятати, що кожна монета завжди має дві сторони.
