«Я є частиною європейського світу, але маю польський паспорт»
Уже понад 30 років пані Магдалена живе у Німеччині. Викладає польську мову в університеті та має активний стиль життя. Потрапляючи на її заняття, студенти ніби переносяться до Польщі: вони вивчають не лише мову, а й історію країни, її культуру, а ще обговорюють актуальні новини та події. Здавалось би, у цьому немає нічого незвичного, так вивчають будь-яку іноземну мову. Однак, спілкуючись із пані Магдаленою, одразу помічаєш: вона усім серцем і душею вболіває за свою країну.
В Україні вивчають польську мову, щоб потім поїхати до Польщі на навчання або працювати. Інколи в школах вивчають польську як іноземну мову. І, звісно, маємо багату історію співпраці між нашими державами. На перших заняттях ви запитуєте у своїх студентів, чому вони вивчають польську мову. Що вони зазвичай відповідають?
Питання про мотивацію ставлю не одразу, а тоді, коли починаємо вивчати конструкції типу «цікавитись … + ким? чим?». Наприклад, «цікавитись політикою». І саме тоді питаю студентів, чи цікавляться вони історією Польщі. У якийсь момент ми доходимо до питання про мотивацію у вивченні польської мови. Але питання ставлю не у формі «Чому?», а радше «Навіщо?». Щоб звернути їхню увагу на переваги, які вони отримають від знання польської мови. Це може бути додаткова мова як плюс у кар’єрі чи бажання вільно спілкуватись у Польщі. Її також вивчають студенти-славісти. Їх цікавить історія мови та теоретичні відомості. Тобто вони вивчають мову, аби підвищити свою славістичну компетенцію. Інші хочуть знати польську з різних причин: хтось має друзів із Польщі або кохану людину, хтось хоче поїхати на практику. Але, на жаль, польська мова не є затребуваною на європейському ринку праці порівняно з іншими.
На заняттях ви завжди обговорюєте актуальну ситуацію в Польщі: політику, культуру тощо. Чи цікавляться студенти подіями в Польщі і чи намагаєтесь ви їм пояснити, що відбувається?
По-перше, мова не є чимось окремим. Тому не можна її вивчати без того, що відбувається в країні, де вона функціонує. По-друге, я завжди намагаюсь робити свої заняття цікавими. Звичайно, додається і мій темперамент як активістки. Окрім того, ми зі студентами проводимо дуже багато часу разом, тому, звичайно, ми обговорюємо те, що хвилює мене або їх. І я намагаюсь показати, що те, що сьогодні відбувається у Польщі, стосується і їх як європейців.
“…насправді територія не відіграє великої ролі”
А як ви переживаєте критичні ситуації, котрі трапляються в Польщі? Наприклад, коли поляки протестували проти судової реформи, ви виставили фото на своїй сторінці у Фейсбуці зі свічкою (нагадаємо, під час липневих протестів проти суперечливої судової реформи поляки збирались біля будівлі Верховного Суду зі свічками в руках).
Поляки протестують. І я теж протестую. Тільки тут. Бо насправді територія не відіграє великої ролі. Я є частиною європейського світу, але маю польський паспорт. Звичайно, я б хотіла бути там – перед Сеймом, перед будівлею суду. Я б хотіла бути в багатьох містах, у великих і малих. Коли відбувались протести у Польщі, я теж запалила свічку. Я часто організовую різні зустрічі, дискусії. І я намагаюсь показати своїм німецьким друзям, що Польща демократична та відкрита до Європи.
Як ви думаєте, як викладач польської мови у Німеччині вплинути на сприйняття своєї країни у світі.
Загалом викладач не мусить впливати, він не має такого обов’язку. Наприклад, викладач англійської часто не є британцем чи американцем. Немає такої вимоги: якщо викладаєш англійську, то мусиш презентувати Англію. У випадку з польською ситуація дещо інша. Але я не відчуваю такої місії в стилі 19 століття: оберігати Польщу та польську мову, бо був час, коли відбувалась германізація Польщі (сьогодні, до речі, ми можемо говорити про її полонізацію). Я радше показую інший образ польської: як однієї з європейських мов, як слов’янської мови в Європейському Союзі.
І наостанок, як вважаєте, де та тонка межа між тим, щоб бути іноземцем у певній країні і європейцем у Європі.
Іноземцем я себе відчувала хіба у подорожі. Я на відстані 90 км від Вроцлава, але там теж маю дім. У Німеччині себе відчуваю як удома. Європа єдина.
Фото взято з особистої сторінки пані Магдалени у Фейсбуці.
