Батьки і діти = довіра
В основі будь-яких стосунків – довірливе ставлення один до одного. Взаємини батьків і дітей не є винятком. І якщо між ними відсутня довіра, у дитини руйнується довіра до всього світу. Чому так відбувається? Як налагодити довірливі стосунки між дітьми та батьками, ми запитали у практичного психолога, викладача та арт-терапевта Любові Полторак.
Пані Любове, пропонуємо розпочати розмову з питання, яке викликає чимало дискусій серед батьків. Поясніть нам, із психологічної точки зору любов і довіра – це синоніми?
Батьківська любов – безумовна. Батьки люблять свою дитину за сам факт її існування. Незалежно від того, вона розбила улюблену мамину чашку чи отримала двійку за невиконане домашнє завдання. Мамо із татом можуть сварити дитину за це, але вони її все одно люблять. Просто за те, що вона є.
Довіра ж не може бути безумовною, бо ґрунтується на виконуваних зобов’язаннях. Ви можете любити свою дитину, але це зовсім не означає, що ви їй довіряєте.
Довіряти чи контролювати?
Є гарна приказка: «Довіряй, але перевіряй». Якщо ваша дитина неповнолітня, не можна перекладати відповідальність за вирішення серйозних справ тільки на неї. Хоча б через те, що дитина не завжди може усвідомлювати усі можливі наслідки своїх дій. Якщо ваша 14-літня донька вирішила залишитись на ніч у подружки, варто все ж зателефонувати її мамі та запитати, чи так це.
Розширюйте межі своєї довіри поступово. І обов’язково тримайте під контролем виконання домовленостей.
Яку лінію поведінки доцільно обрати?
Батькам потрібно пам’ятати, що найголовніше їхнє завдання – навчити дитину жити без них. І саме від цього буде залежати, чи виконали вони свою батьківську функцію. А для цього їм потрібно давати дитині можливість помилятися, зустрічатися із проблемами, радіти перемогам, брати на себе відповідальність.
Тому найкраще – надавати дитині можливості навчитися відповідати за свої слова, у межах її можливостей. І, якщо у неї це виходить, поступово розширювати межі її самостійності і вашої довіри до неї.
Які причини втрати довіри між батьками та дітьми?
Причин втрати довіри насправді не так багато. Найголовніша – це невідповідність очікуванням. Коли дитина очікує, що, наприклад, «мама нікому не скаже», а батьки – що «дитина такого не зробить».
І виникає ця невідповідність очікувань дуже часто через, по-перше, завищені неадекватні очікування (коли, наприклад, батьки очікують від підлітка зважених рішень, що в принципі не відповідає особливостям його психіки та наявному життєвому досвіду), а по-друге, проблеми у комунікації (коли члени родини заздалегідь не озвучили свої побажання щось не робити, або ж озвучили їх не зрозумілою для іншого співрозмовника мовою. Наприклад, донька розповіла мамі таємницю і не попередила, що це секрет або, як їй здалося, попередила виразом свого обличчя чи жестом, який мама не помітила).
Як навчитися довіряти своїй дитині?
Для того, щоб навчитися довіряти дитині, потрібно працювати над тим, щоб вона могла довіряти і вам. Тобто, починати потрібно із роботи над собою. А для цього, у першу чергу, слід налагоджувати спілкування та дотримуватися своїх обіцянок.
У такому разі, ви будете краще розуміти свою дитину, зможете обговорити з нею важливі питання заздалегідь або ж дізнатися справжні мотиви її вже звершених дій. Дивлячись на вас, ваша дитина теж буде намагатися дотримуватись своїх слів. Батькам потрібно побороти свій страх, тривогу та бажання опікати і надати дитині можливість пробувати. Тільки так вона зможе навчитися тримати слово, нести відповідальність за власні дії. Хоча це і не завжди у неї буде виходити. Вона тільки вчиться.
Шкільний булінг: чому виникає та як йому запобігти
Довіра, насправді, могутній інструмент виховання. Відомий усім педагог Макаренко описував випадок, коли відправив одного із найбільш неслухняних своїх учнів (а учнями у нього були малолітні правопорушники, яких замість в’язниці відправляли до нього на навчання) із величезною по тим міркам сумою грошей і пістолетом. Хлопець був настільки вражений рівнем виявленої йому довіри, що не тільки не втік, але і мужньо відбив атаку нападників та довіз гроші.
Як зберегти і повернути довіру дитини?
Основи довіри між батьками та дітьми закладаються з перших місяців життя немовляти. Коли дитина відчуває голод, біль, холод, вона плаче – кличе на допомогу. Батьки беруть дитину на руки, годують, заспокоюють. І вже на цьому етапі в неї викарбовується: «Коли мені погано, мама і тато допоможуть. З ними спокійно. Тепло. Їм можна довіряти». Саме на цю основу в подальшому, як на фундамент будинку, буде по камінчику складатися довіра дитини до батьків.
Тому працювати над довірливими стосунками потрібно з моменту народження дитини.
А далі – зберегти і повернути довіру можливо лише виконуючи свої обіцянки. Навіть ті, які здаються вам незначними. Якщо ви пообіцяли дитині поїхати в зоопарк, значить потрібно поїхати. Якщо у вас не виходить виконати обіцянку, скажіть про це дитині, поясніть чому так сталося. Не треба сподіватись, що вона забуде. Ні. Не забуде.
Ліпше нехай вона буде розчарована тим, що ви нікуди не поїдете, ніж в її очах ви все більше перетворюватиметеся на «пустодзвін».
Які практичні рекомендації батькам щодо формування довірчих стосунків із дитиною ви б дали?
- Любов – це основа батьківсько-дитячих стосунків. Не бійтеся демонструвати дитині свою любов, у спосіб, який найкраще для неї підходить (комусь потрібно говорити «я тебе люблю», комусь потрібно приділяти час, комусь дарувати подарунки, когось обіймати тощо). Як про нього дізнатися? Дуже просто – запитати у дитини або ж робити це по-різному.
- Дотримуйтеся своїх слів, будьте прикладом для дитини. Не обіцяйте того, що не збираєтеся робити. Пообіцяли – виконайте. Якщо не вдалося виконати обіцянку, поясніть дитині причину.
- Довіряйте, але перевіряйте.
- Пам’ятайте, що дитина має право на помилку. Так вона вчиться. Дозволяйте їй помилятись та нести відповідальність за власні дії.
- Підтримуйте дитину, коли їй важко. Їй потрібна ваша допомога.
