Непозбувна бентега: “Маг” Джона Фаулза
За хронологією видання, «Маг» – третій роман відомого англійського постмодерніста Джона Фаулза, хоча насправді твір був написаний задовго до виходу дебютного й найвідомішого (успішно екранізованого) твору письменника «Колекціонер». Після успіху останнього, Джон Фаулз доробив чи переробив і видав свій перший роман. Він, до речі, доповнювався й перероблявся повторно.
Реакція критиків та читачів на «Мага» неоднозначна: від хвалебних відгуків до розгромних рецензій. Об’ємний, сповнений чисельними алюзіями й натяками, із сюжетом, що повільно розгортається, і при цьому переповнений неочікуваними поворотами, філософсько-психологічний роман прийшовся до смаку не всім. Хоча й посів 67-ме місце серед найкращих творів світової літератури у проведеному BBC опитуванні читачів «The Big Read».
Історія нервового, інфантильного, зарозумілого молодика, що мріє про вільне романтичне «життя поета», має біографічне підґрунтя. У цьому Джон Фаулз сам зізнався у передмові доповненого видання. За сюжетом, головний герой Ніколас у пошуках новизни й пригод, вирушає на відділений грецький острів викладати англійську мову (як колись сам письменник замолоду викладав у гімназії грецького острова Спеце). Усі його попередники попереджають хлопця триматися подалі від відлюдькуватого власника віли. Але звичайно Ніколас ці застереження ігнорує й потрапляє у вир чи то театралізованої містифікації, чи психологічного експерименту чи банальної історії про привидів.
Читай також: «Іствікські відьми» – усі жінки феміністки
Письменник постійно змінює декорації, тасує героїв та усе глибше занурює Ніколаса та читачів у нестримний потік хворобливої фантазії ексцентричного міліонера. Та від цієї гри швидко втомлюєшся. Автор перенасичує текст літературними та міфологічними алегоріями, прямими та прихованими алюзіями та подіями. При цьому, як не парадоксально, сама дія помітно буксує з моменту приїзду Ніколаса на острів. Пафосні беззмістовні, постійно повторювані монологи та картонні персонажі, які за задумом автора мають бути таємничими та загадковими, також не породжують особливої цікавості.
«Навіщо продиратися крізь сотні сторінок вимислу, щоб пізнати кілька дрібних істин?» – питає мільйонер молодика й тим самим одним реченням описує увесь роман Фаулза. Якщо й знайдуться у книзі розумні, вічні небанальні філософські думки, то чи варто продиратися заради них крізь вісім сотень сторінок нуднуватого тексту? Вирішуйте самі.
Якщо все ж таки ризикнете, то зверніть увагу саме на україномовне видання роману. З ним, через одруки й перекладацькі неологізми, пов’язане поширення низки мемів, зокрема «непозбувна бентега».
