«Іствікські відьми» – усі жінки феміністки
На батьківщині Джон Апдайк добре знаний і титулований письменник, лауреат низки літературних премій, в тому числі престижних Пулітцерів. Проте на українських теренах про нього чули хіба що в контексті екранізації його роману – «Іствікські відьми», яка має мало спільного з книгою. Згаданий роман неодноразово переносили на екран та на сцену, проте особливого успіху такі інтерпретації не мали.
Назва книги ввела в оману не одного читача – більшість очікує від роману містики, магії та навіть трохи жахів. Проте Апдайк «розчаровує» чи не з перших сторінок. «Відьми» у творі – звичайні розлученки за тридцять, з неслухняними дітьми, фінансовими проблемами, комплексами, страхами та низкою невладних романів. Їхні шабаші – це алкогольні посиденьки вдома в однієї з відьом, а магія та чаклунство – дивні ритуали, дієвість яких до кінця не зрозуміла.
Сюжет роману розгортається повільно та неспішно, як життя в провінційному містечку Іствіку, де й відбуваються усі події. Більша частина книги – уривки спогадів та діалогів «відьом», роздуми про своє місце у світі та людську, зокрема жіночу та чоловічу, природу. Дія майже відсутня – головне для Апдайка показати стосунки між чоловіками та жінками.
“Тітка Хулія і Писака” Маріо Варгас-Льйоси
Роман подекуди звинувачували в шовінізмі. На перший погляд здається, що Апдайк показав жінок залежними від чоловіків, проте ця ілюзія швидко розвіюється. Чоловічі персонажі у романі слабкі, самозакохані, некрасиві: письменник описує їхню зовнішність, акцентуючи увагу на усіх недоліках, ледь не з відразою, – тому вони потребують жінок щоб «живитися» їхньою силою. Тож коли «відьми» відлучають своїх коханців від цього «джерела», ті втрачають контроль та навіть кінчають життя самогубством. Маскулінність автор іронізує та висміює чоловіче позерство.
Відьомство у романі не що інше як символ внутрішньої жіночої сили, що бере своє коріння від самої природи. Це виразно показано у підпорядкованості іствікських жінок зміні пор року та погоди. Чари та магія для «відьом» лише спосіб позбавитися від набридлих зрадливих чоловіків: магічні сили у жінок просинаються саме після невдалих шлюбів, або заздрісливих сусідок та молодих «конкуренток». Більше ні для чого сакральні ритуали не проводяться, та й чи спрацьовують вони взагалі не зрозуміло: «лиходійства відьом» можуть бути результатом простого збігу обставин.
«Іствікські відьми» Джона Апдайка й досі викликають безліч суперечок на тему фемінізму, відгуки читачів та критиків різніться, і більшість із них негативна. Проте інтерес до роману, виданого більш ніж тридцять років тому, не вгасає й до тепер.
