Erasmus+: навчання, подорожі та новий досвід включено
Мене звати Олена, мені 20 років, і я Еразмус-студент із досвідом. Досвідом я окреслюю два семестри в Польщі та Німеччині за відомою на весь світ програмою обмінів Erasmus+.
По-перше, що ж таке Erasmus+?
Це програма Європейського Союзу у напрямках освіти, підготовки, молоді та спорту, яка охоплює 125 000 установ та організацій у всьому світі і яка не обмежується лише програмами обмінів для студентів, а об’єднує величезну базу проектів усіх напрямів діяльності.
Ідеєю програми є стратегічне партнерство між країнами Європи з метою підвищення європейського рівня освіти. Саме освіта та неформальне навчання молоді є ключовими у створенні робочих місць та підвищенні конкурентоспроможності Європи. Тому Erasmus+ і працює на благо вирішення цих проблем. І ми, студенти, у тому числі.
Далі вже моя історія. Отже, коли все почалося?
Мабуть, із моменту, коли я вступила в КНУ на географію, але через деякі обставини залишилась навчатись у Миколаєві, і ні на секунду не шкодую. Саме місцевий виш дав мені купу нових знань, витримки і терпіння, а головне – нові зв’язки та ідеї для розвитку. Одним словом, школа життя та що треба. Між іншим, вступила я на геть новий для себе напрям – німецьку філологію (з причепом інших іноземних мов). Уже через рік навчання я склала тест OnDAF, і виявилось, що з рівня незнання алфавіту я перейшла на рівень B1. Це не могло не тішити. Тест я складала для подання на стипендію DAAD, і все це відбувалося десь у середині жовтня – саме тоді, коли треба подавати заяви на програму Erasmus+. Але якщо у випадку з DAAD ти сам у полі воїн і маєш зібрати близько 20! документів сам (не беручи до уваги візу), то з Еразмусом клопотів буде трішки менше. Адже у більшості випадків вам має допомагати ваш локальний університет. Хоча, звісно, кому як пощастить з університетом.
EVS: що це за фрукт і з чим він найкраще смакує?
Схема отримання омріяної стипендії за Erasmus+ доволі проста: до вказаного дедлайну треба подати документи до міжнародного відділу (CV, мотиваційний лист, сертифікат мови країни, де буде відбуватись навчання); пройти конкурсний відбір та встигнути отримати візу.
Далі все просто і без нервів. До моменту прибуття в чужий університет. Саме чужий, бо тебе тут не знає жоден викладач чи методист. І саме тут ти починаєш будувати новий шлях і ставлення до себе. Спочатку іде етап владнання всіх бюрократичних питань із програмою, потім із самим університетом і навчальним планом, а вже потім із професорами і студентами. Тепер щодо кожного більш детально.
Навчальний план,
або славнозвісний Learning agreement (Еразмус-студенти зрозуміють). У цей момент ти розумієш усю повноту свободи вибору і самостійності, коли із тисячі курсів маєш обрати потрібну кількість ECTS-пунктів. Тут є декілька нюансів. По-перше, в Україні немає ECTS-пунктів і системи кредитів, тому відразу виникає питання щодо перенесення балів та шкали оцінювання. Окрім цих кредитів існує і звичайний grade. Друге питання: крім того, що ви обрали собі кредити, не треба забувати, що не завжди в кінці ви зможете їх отримати. Це вже питання вашої старанності.
Оскільки я була в двох різних країнах, то можу дещо наглядно порівняти системи планування навчального плану в Польщі і Німеччині. Якщо у Німеччині тотальна демократія і самостійність вибору, то у Польщі який-не-який план на рік все-таки має бути. А студенти відповідно до свого року навчання можуть змінювати декілька предметів. І саме тому в Польщі ти навчаєшся в типовій групі, тоді як у Німеччині майже на кожному предметі в тебе нове оточення, в чому, як на мене, більше переваг.
Професори
По-перше, звичайно, як би ви не хотіли, вас будуть сприймати як студентів за обміном, тому треба бути готовим показати, чого ви варті і що десь там, в Україні, дають знання не гірші (а частіше, у 100 разів кращі), ніж в приймаючому університеті. Я не раз була присутня, коли на початку курсу професор запитував, чи є в групі Еразмус-студенти, а потім протягом семестру ти ніби під прицілом і постійною перевіркою. Але в більшості випадків це завершується тим, що професор дає настанови своїм місцевим студентам, щоб ті у нас вчились робити презентації. Це факт, європейці не вміють робити якісні презентації.
І ще один факт: європейські викладачі на рівень ближчі зі студентами. Що це значить? Наприклад, одного разу в Польщі наш 70-річний професор із Берліну, коли прийшов до аудиторії і побачив, що студенти сидять на підлозі, просто підійшов і сів поруч і почав розповідати цікаві історії з життя. Не раз із професорами з Німеччини виходили на кампус на газон і проводили там пару. Навіть банальна етика привітань, німецькі викладачі ніколи не скажуть “Guten Tag” (Доброго дня!) чи “Auf Wiedersehen” (До побачення!), а лише “Hallo!” і “Tschüß!”, без будь-яких натяків на всі свої звання і титули.
Зі студентами своя історія
Місцеві завжди спочатку сприймають тебе як загрозу, бо, як мінімум, ти бачиш другу систему освіти і можеш зробити висновки, тобто ти вже на крок попереду. Також у них можна помітити відчуття ревнощів, адже професору завжди цікавіше послухати думку людини з іншої країні, інших законів і середовища. З міжнародними студентами набагато простіше, бо, по-перше, вони, як і ти, вижили в цій країні, по-друге, вони не є native speakers, а отже, розуміють тебе ідеально. Але більшість Еразмус-студентів їдуть не навчатись, а розважатись і влаштовувати багато вечірок. Насправді часу вистачить на все, якщо вміти ним керувати.
Під час мого першого семестру за програмою Erasmus+ ми з друзями знаходили час і на подорожі Польщею. Це був наш перший досвід каучсерфінгу і автостопу, після яких можна було писати книги з цікавими історіями і пригодами.
Під час мого другого семестру з Німеччині в мене було менше часу, оскільки навчання на щабель складніше і я продовжувала дистанційно працювати. Тим не менш, я знайшла час на підкорення скелі в Норвегії з сестрою та на нові подорожі з друзями.
Erasmus+ – це завжди незабутній досвід, нові знання та нові країни, справжні друзі на все життя. Не бійтеся труднощів. Сильних тягне туди, де важко, як казав Дідро. Be open-minded.
