Lead Min

Феномен лідерства: як стати ідейним наставником для інших

Внутрішні питання і бажання знайти на них відповіді спонукали Ігоря Кутузова зайнятись психологією. Екзистенційна терапія, гіпноз та сексологія – це лише кілька тем із широкого кола його зацікавлень. Сьогодні психолог активно займається дослідженням феномену лідерства. Тож, чи має лідер право на помилку та емоції, чи можна навчитись стати лідером та чим відрізняються жінки-лідери від лідерів-чоловіків – про усе це ми поговорили з практичним психологом Ігорем Кутузовим.

 

Лідерами народжуються чи стають?

Лідерами народжуються. Але водночас і стають. За аналогією, можемо уявити, що є, наприклад, яблуня. Вона такою народилася – вона не стане тополею чи дубом. Вона – яблуня, але якщо її не розвивати, то вона навіть може і не плодоносити. Так само і з лідером: він начебто народився таким, він має амбіції і потенціал, але поки що цих плодів не видно. І якщо не розвивати цей потенціал і не культивувати його, він загине.

Один із критеріїв, за яким розрізняють лідерів, – це його бажання. Він хоче чимось керувати, він заздрить тим, хто чимось уже керує. Тобто свою увагу він зосереджує на цій галузі.

Чи можна вважати лідерами Сталіна, Гітлера та інших диктаторів?

Звісно, це лідери, і не просто лідери… Це видатні лідери. Очевидно, одразу варто визначити, хто є лідером. Це людина, за якою йдуть і яка може за собою вести інших. А ми бачимо, що за цими двома лідерами досі йдуть. Досі існують якісь спілки і рухи, які ставлять цих осіб та їхню філософію на постамент. Така здатність вести за собою інших полягає в тому, що у лідера є ідеологія, філософія, яка формує в інших певний світогляд.

«Головне – не обманювати себе»

Зробивши помилку, втрачаєш позицію лідера? Чи важливо для лідера вміти визнавати помилки?

Звісно, зробивши помилку, людина не перестане бути лідером. Тому що по суті… хто у цьому світі не помиляється?! І кожен із нас у будь-якому випадку буде помилятися. Це ціла наука, як правильно промовляти і визнавати помилки. Головне – не обманювати себе.

Чи лідер має право на емоції?

Якщо ми ознайомимось із життям усіх лідерів, починаючи від Спартака і до осіб, яких ми зараз бачимо і вважаємо лідерами, усі вони жили з відчуттям того, що їх щось хвилює у цьому світі, було те, з чим вони не могли погодитись. Це викликало в них велику і сильну емоцію, і вони цю емоцію транслювали і передавали. Власне кажучи, та емоція, що горіла у їхніх серцях, запалювала серця інших людей, пробуджувала їх і розширювала погляди. Саме тому лідер, який не виявляє емоцій, це мертвий лідер. Ніхто за ним не піде. У лідера повинно бути розуміння, які емоції потрібно виявляти публічно, а які краще не показувати. Треба враховувати місце, обставини і час. Право на слабкість лідер, звісно, має!

«Свояк свояка бачить здалеку»

Як зясувати, чи є людина лідером?

Це питання актуальне для тих, хто ще не визначив, лідер він чи ні! Зовнішні критерії його видають: якщо він визнаний у соціумі, якщо в нього є ідеологія та соціальні позиції, однозначно, він лідер. Якщо ж немає нічого, але є бажання, то це питання, на яке треба шукати відповідь. Є багато критеріїв і схем, вправ, щоб це виявити.

Існує такий вислів: «Свояк свояка бачить здалеку»… Як варіант, можна поспілкуватись з іншим лідером. Таким чином можна зрозуміти себе, оскільки лідер уже розкрив у собі той потенціал, якого шукаєте ви.

Лідер і менеджер – у чому полягає різниця між цими двома особами?

Лідер повинен бути гарним організатором. Але організатор може взагалі не бути лідером. Отримавши завдання, він зуміє скоординувати десятки людей, усе територіально розташувати, спланувати, організувати. Але як тільки він відхилиться від схеми, одразу втрачає підтримку. Тому що вибудованої картини світу та ідеології у нього може і немає. Організатор певною мірою може виконувати деякі важливі функції системи, але духовним та ідеологічним наставником навряд чи стане.

Чи можна навчитися бути лідером?

Існує думка, що кожен повинен стати лідером.  В основному це означає відповідальність за своє життя і відповідальність за інших. Такій «відповідальності» однозначно треба вчитися. А якщо йдеться про лідера загалом, то якщо у нього немає вроджених навичок, то навряд чи він зможе цього навчитися.

«У жінки-лідера є дві стратегії»

Чи жінки-лідери відрізняються від лідерів-чоловіків?

У жінки-лідера є дві стратегії: перша – чоловіча, друга – жіноча. Чоловіча стратегія лідерства полягає у тому, що жінка бере на себе відповідальність, отримує місію, життєвий стандарт, намагається бути прикладом для інших, надихає людей, допомагає їм вирішувати якісь особисті питання. У цьому  всьому її родина залишається на третьому-четвертому плані. Чоловік, звісно ж, цим незадоволений. Є небезпека, що насамкінець така жінка стане нещасливою, як і ті, хто її оточує.

Жіноча система лідерства полягає у тому, що жінка своєю енергією наповнює ієрархію і структуру, де вона перебуває: вона щаслива, легка потрапляє до цієї системи, надихає інших, допомагає, підтримує. Це якась невидима опора всієї системи.

На сьогодні суспільство прагне того, щоб жінка йшла чоловічим шляхом і боролася з чоловіком за мужність. Але якщо вона просто обере себе і буде жіночною, вона зможе набагато більше зробити, як для себе, так і для інших.

Чи повинен лідер зберігати дистанцію з підлеглими?

Якщо прибрати дистанцію з підлеглими, намагаючись неформально і дружньо спілкуватися, одразу виникає питання: «Якщо ми рівні, то чому ми повинні тобі підпорядковуватись?» Порядок і дисципліна має бути. У народі кажуть: «Не будь занадто гірким, щоб не виплюнули, але не будь занадто солодким, аби не з’їли».

Професійне вигорання: кому загрожує та як його уникнути

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *