Курт Воннеґут «Колиска для кішки»
«Діла, діла, діла» – так ми, боконісти, шепочемо, коли збагнемо, наскільки складний механізм керує реальним життям і наскільки непередбачуваний його хід.
«Колиска для кішки» – це неймовірна фантасмагорична історія одного із визначних американських письменників двадцятого століття. Невеличкий за обсягом роман про кінець світу поєднав у собі філософію та викривальну сатиру на релігію та політику, яка й досі не втрачає своєї актуальності.
За сюжетом, письменник Джон («Звіть мене Йоною. Мене звуть Джоном») у прагненні написати біографію винахідника атомної бомби (у романі ним є вигаданий вчений Фелікс Гоннікер), знайомиться з його дивним сімейством та врешті потрапляє на острів-диктаторську державу Сан-Лоренцо (місце також вигадане), де й застає кінець людської цивілізації, яку знищив за іронією останній винахід Гоннікера.
Роман розгортається наче сніговий ком. Історія розпочинається з простого біографічного розслідування, в процесі якого нашаровуються нетривіальні, майже фантастичні долі та історії: від кохання ліліпута та української балерини-ліліпутки до раба-втікача, що проголошує себе імператором, від дня бомбардування Хіросіми до апокаліпсису, від одноповерхової провінційної Америки до химерного острова в Карибському морі, на якому й перетнуться врешті усі історії.
Оповідь у книзі ведеться від імені письменника – послідовника вигаданої Воннеґутом релігії боконізм. Пародійний та іронічний за своєю суттю, боконізм виник та поширився на вже згаданому остові й, попри офіційну заборону та погрози фізичної розправи над її послідовниками, набув популярності серед місцевого населення. В детальних описах виникнення та поширення боконізму, а також окреслення його постулатів, ритуалів та термінів, простежується насмішка як над християнством, так і над релігією загалом. Вірування, придумане однією людиною задля відволікання зубожілого народу від їх нікчемного існування, стало для народу Сан-Лоренцо єдиною втіхою та радістю життя.
Брет Істон Елліс «Американський психопат»
Власне, держава Сан-Лоренцо типовий приклад тоталітарно-диктаторської країни. Тому роман визначають як антиутопію. Острів – псевдодемократична антикомуністична держава під патронатом Сполучених Штатів. В країні панують злидні. На остові лише одне місто – воно ж столиця, один готель і єдине таксі, та й ті належать американцям. Авіація налічує аж шість літаків, подарованих Сполученими Штатами. Тут Воннеґут познущався практично з усього: показові паради-зустрічі, американська неконтрольована ненависть до комунізму та капіталістична жадібність, культ лідера, якого на Сан-Лоренцо називають «Папою», апатичність народу до політичної ситуації в країні, «полювання на відьом» для прикриття недієздатності влади та багато іншого.
У «Колисці для кішки» автор іронізує практично над усім. Тож, окрім релігії та політики, дістається й науці. Точніше, насміхається автор над вузьколобими обивателями, які в науці бачать лише потенційну зброю та загрозу: «…що б учені не розробляли, з цього все одно вийде зброя, так чи інакше». Особистість «батька атомної бомби» Фелікса Гоннікера – це очевидна пародія на пересічне уявлення про геніїв: «Можливо, через мільйон років усі люди стануть такими розумними, як він. Але, порівняно з пересічною людиною сьогодення, він був дивним, як марсіанин». Гоннікер – зациклений на роботі, відсторонений від родини, не має друзів та зовсім не пристосований до побуту: не здатен навіть одягтись без сторонньої допомоги. Геніальний вчений увесь час роздумає над «високими матерями», розробляє нові винаходи, які придатні лише як зброя та не мають практичної користі.
Загалом твір на диво позачасовий. Попри те, що Воннеґут постійно сипле датами – очевидно, що дія відбувається півстоліття тому, – не залишає відчуття сучасності усього, що відбувається в романі. Персонажі та теми книги вражаюче злободенні. Роман водночас легкий і насичений, смішний і серйозний, читається легко й залишає багато приводів для роздумів.
