Наомі Новік «Ті, що не мають коріння»
Переосмисленням та переінакшуванням класичних казок та легенд у наш час нікого не здивуєш. Надання колись пласким казковим персонажам глибини та відступ від чорно-білої моралі стало природнім в епоху толерантності та боротьби за рівні права. Тож, переписуючи класичні сюжети, автори вмикають фантазію на максимум та розважаються як можуть.
Американська письменниця польського походження Наомі Новік для свого фентезі обрала сюжет викрадення дівчини драконом. Тільки у «Ті, що не мають коріння» Драконом називають чаклуна, що живе у вежі на краю долини та щодесять років забирає одну з дівчат. Десять років, забрана Драконом дівчина, живе у його вежі поки чаклун не відпускає полонянку. Ніхто достеменно не знає, що саме маг виробляє з дівчатами, та додому ніхто з них не повертається – усі покидають долину назавжди.
Врятувати дівчат із полону теж ніхто не прагне – їх віддають добровільно як плату за захист чаклуном долини від зловісної Пущі. Пуща – древній таємничій ліс на межі двох королівств Польні та Росьї, що насилає на долину чудовиськ та викрадає її жителів, тож данина у вигляді однієї дівчини, не видається селянам такою вже високою. Дракон виявляється перебірливий: обирає не будь-кого, а винятково найкрасивішу та найрозумнішу сімнадцятирічну дівчину. Та історія Наомі Новік розпочинається з того, що чаклун несподівано для всіх змінює своїм смакам та забирає просту та незграбну Агнєшку. Неідеальна героїня з сильним та впертим характером струшує розмірене життя вежі та її хазяїна.
Проте «Ті, що не мають коріння» не пародія чи романтична комедія. Ця чарівна історія, що сягає корінням слов’янських та європейських легенд, поєднала в собі магію, придворні інтриги, криваві смерті та війни. Численні алюзії на казки та міфи подарували авторці низку престижних фантастичних та міфопоетичних премій. А неоднозначні персонажі перетворюють банальні сюжетні лінії на справжнє епічне фентезі.
У романі не має відвертих антагоністів: навіть загадкова смертоносна Пуща має свої мотиви й причини. Виключний поетичний стиль письменниці зміг перетворити ліс на окремого персонажа. Пуща зачаровує й манить розкрити свої таємниці. Нездоланна сила розкидала своє насіння далеко за межами лісу й, поки люди плетуть інтриги та воюють за трон, Пуща поступово захоплює нові володіння.
До важливих плюсів книги варто віднести її завершеність. «Ті, що не мають коріння» від початку до кінця цільна самостійна історія, без натяку на продовження. В одному томі письменниці вдалося розкрити усі таємниці та завершити усі сюжетні лінії не залишивши читача без відповідей.
Узявши за кістяк давні міфи й легенди, Намі Новік створила неповторну барвисту казку, надавши їй незвичного для західної літератури польського колориту. Хоча з огляду на популярність «Відьмака» Анджея Сапковського, саме такий хід й міг принести роману визнання й інтерес читачів.
