Три історії письменників, які перевернуть ваше уявлення про них
У дитинстві в мене була книжка про англійського хлопчика Крістофера Робіна. Найбільше мені в ній подобалися малюнки – не яскраві, як для сліпих кошенят, а дорослі, зі смаком. На самих ілюстраціях був зображений справжній ліс, саме як його малювала моя дитяча уява. У головного героя Крістофера Робіна були друзі: славнозвісні Вінні Пух, Паць, Іа-Іа, Кенга з Ру, Тигрик, Сова і Кролик. Думаю, ви розумієте, чому після цієї книжки я ніяк не могла второпати: що спільного у радянського анімаційного Вінні Пуха і Вінні з Стоакрового лісу?
А нещодавно мені трапився фільм про Алана Мілна – творця книги “Вінні Пух та всі-всі-всі”. Як писав Лев Толстой, усі родини щасливі однаково, а нащасна кожна по-своєму. Родина Мілнів не вийняток, і у фільмі “Прощавай, Крістофер Робін” це зображено без прикрас. Не буду розкривати вам усіх таємниць, тільки скажу, що якби у Мілнів усе було гладко, світ би ніколи не дізнався про жовтого медведика.
Фільм обов’язковий для перегляду молодим батькам і всім, кому не байдужа світова класика.
Эмма Томпсон і Том Генкс у головних ролях фільму “Порятунок містера Бенкса” не дозволять Вам пройти повз, тим паче, що це історія створення першого фільму Діснея про чарівну Мері Поппінс.
Волт Дісней запрошує до роботи над фільмом авторку дитячої книжки про няню Памелу Треверс. Письменниця виявляється постійно незадоволеною, свавільною жіночкою. Думаю, багато хто впізнає в ній своїх босів.
Згадуючи історію створення книги про Крістофера Робіна, розуміємо, що Памела Треверс створила родину Бенксів, і наділила її членів тими якостями, яких не вистачало її власній родині. А щоб життя молодших Бенксів, на відміну від її власного дитинства, було надійним і захищенним, подарувала їм няню Мері Поппінс.
Як бачимо, письменництво може бути не тільки прибутковим, а й терапевтичним.
А ось біографічний фільм про шведську письменницю “Бути Астрід Ліндгрен” неабияк шокував мене. Невже молода жінка, яка стільки пережила, спроможна писати такі яскраві дитячі книжки?
Не розкрию вам усі труднощі життя відомої шведки, але скажу, що вона справді сильна духом жінка. Я завжди асоціювала її зі старенькою усміхненою бабцею, до речі саме так і виглядає її пам’ятник в Стокгольмі, а вона виявилася такою ж відважною і незламною, як і головна героїня її книжок Пеппі Довгапанчоха.
