Зміни, яких бажав Ремарк
Зміни. Яка імовірність, що вони настануть? Уже сама назва «На західному фронті без змін» наштовхує на дещо екзистенційні думки, не кажучи вже про зміст. Хоча, зрештою, все не так однозначно.
Війна очима дев’ятнадцятирічного німецького хлопчини, якого разом з однокласниками забрали просто з парти на фронт. Вони воюють, бо так треба, бо таку вказівку дали «ті, хто вище». Вчаться ухилятись від уламків гранат, потрапляють у полон, отримують поранення, вперше вбивають і намагаються чітко закарбувати в пам’яті риси обличчя ворога, якого вони собі не обирали. Докладаючи зусиль і застосовуючи вміння, які прийшли з болючим досвідом, вони виживають або… ні.
Події описані настільки реалістично, що моментами тілом пробігають мурахи. Атмосфера поглинає. Мабуть, корисно іноді так відірватись від реальності і пірнути в щось радикально інше й далеке. Та можливо, не таке вже й далеке в умовах сьогодення України?
Цікаво, якою хлопці з передової бачать суть війни? Скільки ж вона триватиме? Хто ті люди, чиї кулі летять назустріч? Що залишається цінним навіть за таких пекельних умов? Ремарк знав відповіді та охоче поділився ними. Не що інше, як його власний досвід участі у війні, надав написаному роману такого сильного емоційного забарвлення.
Обережно, книга може наштовхнути на роздуми.
