“Грона гніву” Джона Стейнбека: “…в очах голодних зріє гнів”

Реалістичний роман американського письменника Джона Стейнбека «Грона гніву», опублікований 1939 року, одразу став найпродаванішою та найпопулярнішою художньою книгою в Сполучених Штатах. Тільки за перший рік було надруковано 430 тис. екземплярів.

Величезний шквал критики, якого зазнав роман, зробив свою справу – книгу купували, обговорювали, критикували, навіть публічно спалювали, але найголовніше – читали. І вже 1940 року автор отримує Пулітцерівську премію. Цього ж року Джон Форд знімає однойменний фільм. Серед найбільш невдоволених критиків – фермери Каліфорнії. Власне, ті, яким у романі відведена не надто позитивна роль. Саме вони, користуючись безвихідним становищем «окі», які ще донедавна працювали на власній землі, використовують їх як дешеву робочу силу:  «Коней годують, навіть якщо вони стоять без роботи, господарю і в голову не прийде морити їх голодом. А ось коли на нього працюють люди, плював він на них. Виходить, кінь дорожче людей? Не розумію я цього».

У центрі роману – сім’я Джоудів, вигнана з власної землі та змушена покинути свій дім у пошуках роботи в Каліфорнії. Мати, батько, дід, баба, колишній в’язень Том, вагітна Роза Сарона з нареченим Конні, проповідник Джим Кейсі, дядько Джон і ще двоє дітей – уся родина завантажує речі в старий «Гудзон» і вирушає федеральним шосе до Каліфорнії. Рекламні листівки обіцяють оклахомцям багато роботи та гідні зарплати, натомість тисячі переселенців опиняються в злиднях.

Інфляція, колосальні економічні збитки, 12 мільйонів безробітних – такими були наслідки «Великої депресії» для США. Однак Джон Стейнбек показує інший бік історії. Для однієї родини «Велика депресія» обернулась втратою домівки, відчаєм, розчаруванням, втратою друзів, смертю рідних і, врешті, крахом родини.

«… в очах голодних зріє гнів. В душах людей наливаються і зріють грона гніву – важкі грона, і визрівати їм тепер уже недовго»