Популярна омана: дорослі й іноземні мови
Хто з нас хоч раз у житті не промовляв фразу: «Ця мова така складна, і я ніколи не зможу заговорити нею…»? Хто з нас хоча б раз у житті не шукав причин, чому варто покинути вивчання іноземної мови і зайнятися чимсь іншим, цікавішим і простішим.
Ці відмовки такі ж старі, як і людська історія підкорення іноземних мов, а ось і він – найзапекліший з усіх мовних стереотипів: дорослій людині набагато важче оволодіти іноземною мовою ніж дитині. Всі про нього чули, багато хто використовував як відмовку, і лише деякі, незважаючи на цей стереотип, продовжили свій шлях до мовних вершин. Але чи така страшна ця тварина – іноземна мова – як ми звикли про неї думати?
Звичайно, наводять декілька доказів того, що дорослим вивчення іноземних мов дається важче.
Перший доказ полягає у тому, що дитячий розум (інтелект, свідомість) гнучкіший ніж у дорослої людини, тому дитині легше запам’ятовувати нові слова, правила й іноземні відповідники слів. Однак, це твердження не зовсім коректне. Дитячий розум дійсно працює дуже інтенсивно, пізнаючи навколишній світ, але тим не менш, він не так добре розвинений, як у дорослої особи, щоб мати можливість оперувати великою кількістю інформації. Дитина навіть не завжди знає, яку саме інформацію їй слід запам’ятовувати, для цього існують батьки. У свою чергу, дорослий володіє вже повністю сформованим мисленнєвим апаратом, яким він вміє керувати і знає, для чого він може знадобитися. Доросла людина вміє встановлювати асоціації, будувати причино-наслідкові зв’язки, робити висновки і припущення, не маючи цілісної картини, а потім ці припущення перевіряти. Найпростіший приклад: дитина починає свідомо користуватися власною мовою, досягши 4 років. Дорослому, щоб більш-менш добре почати говорити, наприклад японською, потрібно півроку.
Другий доказ – це мовний талант, про який ми всі неодноразово чули. Часто можна почути, що у людини немає таланту до вивчення мов, маючи на увазі, що діти все ж таки цей талант мають. Тоді з’являється питання: а як людина вивчила свою першу, рідну мову? Чи варто стверджувати, що з віком цей талант зникає, особливо, беручи до уваги факт, що у школі діти починають успішно вивчати другу, а часом і третю мову?
Не частий гість у мовних дискусіях, але невід’ємний їхній елемент – третій доказ – діти білінгви, чиї батьки є носіями двох різних мов, і діти завжди мають їх під рукою, тобто у дитини є унікальна можливість заговорити цими мовами. Але ця відмовка – найслабша, тому що на сьогодні не треба бути особливим щасливцем, щоб бути знайомим з носієм будь-якої мови. Навіть якщо це мова індіанців навахо або мова африканських племен нама.
Так що ж заважає дорослим опанувати ту чи іншу іноземну мову? І з якого боку до неї врешті-решт підійти?
Перш за все, варто пам’ятати, що ви і ваш рівень мови – унікальні. У кожної людини в кожній його мові є певний набір знань і незнань, і баланс між ними постійно змінюється залежно від того, які дії людина виконує з цією мовою. Це саме стосується і рідної мови: найбільша помилка – думати, що носій мови досконало її знає тільки тому, що він її носій і народився в цьому мовному оточенні. Ця теорія не може бути вірогідною, тому що у кожного з нас свій унікальний життєвий досвід, який потребує власного словникового запасу й мовних навичок. Наприклад, всім нам здається, що побажання Смачного!, що французькою звучить Bon appetit! як ніколи буде доречним у порядному товаристві під час світської вечері де-небудь у Франції. Але як стверджує історія (на жаль, лише англійською) це не зовсім так.
Далі, один з найважливіших ресурсів до пізнання мови – час. Не засмучуйтесь, якщо у вас немає зайвого часу, який бив ви могли присвятити вивченню мови. Часом ми занадто завзято починаємо приділяти мові декілька годин денно (іноді навіть 8), і в результаті перенавантаження і перенапруги мова нам швидко набридає. Навіть якщо ви знайдете 15 хвилин вранці і 15 хвилин ввечері для вивчення мови – це чудово, адже це 3,5 години щотижня. А цього часу вистачить на декілька поважних тем.
Крім того, варто пам’ятати, якщо вам 40 років і вашому другу носію мови теж 40 років, то він вивчає цю мову вже 40 років. У той час, коли ви можливо за 4 роки вивчення цієї мови знаєте вже половину з того, що знає ваш друг.
Що ж може допомогти у вивченні мови?
Найважливіше, звичайно, – це справжній та живий інтерес до мови. Варто пам’ятати, що вивчення мови – це прямолінійний процес, і, наприклад, не слід вивчати відмінювання дієслів у минулому часі, не знаючи порядку слів у реченні. Але завжди на відстані витягнутої руки знайдеться новий мовний аспект, який ви у змозі самостійно осягнути, опираючись на вже відомі вам факти і незначні підказки. Саме на такому принципі збудовані всі якісні підручники іноземних мов.
Вивчаючи мову, не слід нехтувати культурою і традиціями, в яких ця мова щоденно перебуває, оскільки ця інформація, по-перше, підігріває ваш інтерес до мови, а по-друге, іноді пояснює деякі мовні моменти, чому часом говоримо так, а не інакше. Ви будете здивовані, як часто між знанням культури і знанням мови можна поставити знак «дорівнює».
Є ще одна річ, яка невідворотно нависає над нами під час реалізації будь-якої справи. Якщо ми вирішуємо щось зробити, то прагнемо бути відповідальними, а тому примушуємо себе робити це постійно і до кінця. Пам’ятайте, що найкраще у нас виходить те, що ми робимо із задоволенням. Якщо вивчення мови пов’язано для нас з якимось приємним відчуттям, то мотивація (а разом з нею і наші успіхи) ростуть. Тому не бійтеся робити перерви у вивченні мови і повертатися до процесу, тоді коли ви будете прагнути. Через три дні, через тиждень, через місяць. Найважливіше – повертатися. І тоді ви не встигнете схаменутися, як помітите, що почали розуміти носіїв мови, чути в піснях знайомі слова, і незабаром сміливо зізнаєтесь самому собі: «Я знаю цю мову!»
