волл

«Англійський пацієнт»: кінець війни не означає кінець страждань

Найвідоміший роман канадського письменника Майкла Ондатже «Англійський пацієнт» зазвичай характеризують як трагічну історію кохання та тлі Другої світової війни. Проте книга, нагороджена Букерівською премією, а також найвищою літературною відзнакою Канади, приховує в собі набагато більше, ніж красиву історичну мелодраму.

За сюжетом у напівзруйнованій війною італійській віллі зустрічаються четверо понівечених морально та фізично людей: сестра милосердя Хана, її останній пацієнт, давній знайомий Хани колишній крадій Караваджо та сикхський сапер Кіп. На кожного з них, так чи інакше, вплинула війна. Кожен втратив когось близького, і ця невиправна втрата не дозволяє рухатись далі й радіти довогоочікуваній перемозі.

Чотири різні долі застрягли на колись розкішній, а тепер майже дощенту зруйнованій та замінованій віллі в мальовничому передгір’ї поблизу Флоренції. Вілла, де розгортаються події, має довгу та визначну історію та встигла послугувати монастирем. Проте війна залишила від цієї величі лише уламки. Маєток ніби відображає усі ті жахи, через які пройшли його останні мешканці.

«Талановитий містер Ріплі»: психологія злочинця

Молода медсестра Хана, залишившись одна з помираючим «англійським пацієнтом», згадує нескінчену низку смертей, свідком яких їй довелось стати, безліч солдат, що померли у неї на руках та найболючіші втрати – ненароджена дитина та батько, чия смерть й прив’язала дівчину до «англійського пацієнта».

Разючі зміни, що відбулися з Ханою, добре помічає Караваджо – колишній вправний крадій, шпигун та давній друг родини. Він і сам, зазнавши тортур, фізичних і моральних, вже не схожий на того Караваджо, в якого Хана була закохана ще підлітком. Втративши великі пальці – інструмент своєї колишньої незаконної діяльності – чоловік пристрастився до морфію й поступово втрачає зв’язок із реальністю. У рідкі миті його тверезості він намагається розгадати таємницю «англійського пацієнта».

Сам «англійський пацієнт» найбільш понівечена та найбільш загадкова особистість. Прикриваючись втратою пам’яті, він нічого не розповідає про себе чи своє минуле, створюючи романтичний ореол таємничості. Тим не менш, уривки інформації, майже містична історія порятунку чоловіка плем’ям Туарегів та велика доза морфію дозволяють Караваджо під кінець розкрити неймовірну історію життя та кохання помираючого пацієнта.

“Грона гніву” Джона Стейнбека: “…в очах голодних зріє гнів”

Останній мешканець вілли – сапер-сикх британської армії Кіп. Чужинець на чужій війні, він самотньо бореться з ворожими мінами та бомбами, які є для нього не тільки смертоносними машинами. Кожна бомба чи міна – це загадка, пазл. Розгадавши його, він стане на крок попереду ворогів, помилившись – загине на місці. У всіх діях юнака відчувається приреченість та невідворотність смерті. Майже всі, з ким він розпочинав службу, загинули. Навіть його вчитель та його команда, єдині, хто прийняв Кіпа, попри його індійське походження.

Їхнє із Ханою кохання так само приречене. І хоча Кіп згадуватиме Хану і через багато років, хоча вона залишила в його житті незабутній слід, бути разом їм не судилося. Таке ж приречене від початку було й кохання «англійського пацієнта» до заміжньої жінки. Попри усі перешкоди та заборони їх невідступно тягло один до одного, що не могло не привести до трагічного кінця.

Кінець війни в романі Майкла Ондатже не означає кінець страждань: жодного з героїв не очікує «хеппі енд». Історія як мозаїка складається із безлічі розрізнених шматочків спогадів, що неочікувано перетинаються між собою. Книга немов написана чотирма людьми: кожна частина несе на собі відбиток їхньої особистості. Спогади «англійського пацієнта» відсилають читача до загадкової лівійської пустелі, яка як і англійський пацієнт, приховує у собі безліч похованих в піску та часі таємниць. Спогади Караваджо – прихований бік війни, де все вирішують не армії, а клаптики здобутої шпигунами інформації. Сюжетна лінія Кіпа іноді нагадує підручник для саперів – так ретельно там описуються види, будова мін та способи їх знешкодження.

Роман був з успіхом екранізований 1996 року за участі видатних акторів й отримав безліч провідних кіно нагород, серед яких дев’ять «Оскарів».

Марк Геддон «Загадковий нічний інцидент із собакою»: світ очима аутиста

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *