Фільми, які ніколи не вийдуть у широкий прокат. Фільми, які змушують думати і діяти
Цього року на кінофестивалі американських фільмів, який уже девятий рік поспіль відбувається у Вроцлаві, нам пощастило подивитися найкращі зразки американського кінематографу. Головною метою найбільшого в Східній Европі кінофестивалю є популяризацію американського кіно в цілому світі й, зокрема, в Європі.
Для мене найцікавішими завжди виявляються документальні фільми. По-перше, вдома на них ніколи не вистачає часу, а по-друге, вони найчастіше зображують явища або людей, про які ми майже нічого не знаємо. Разом із кожним новим документальним фільмом з’являється можливість відкрити для себе невідому грань цього світу.
Тож сьогодні я вам розповім про ті документальні фільми, що вразили мене найбільше.
“Час для Ільхан” (“Time for Ilhan”). Це історія про темношкіру жінку-мусульманку родом із Сомалі. У дитинстві вона разом із родиною переїхала до омріяної всіма емігрантами Америки, до штату Міннесота. А в дорослому віці вирішила балотуватися до Палати представників США – нижньої палати Конгресу США. У разі перемоги, Ільхан стане першою американкою сомалійського походження і першою не білою жінкою в Конгресі США.
Це фільм про дівчинку, яка виросла і досягла своїх мрій, доводячи цілому світу, що неможливого не існує.
American Dream: про що мріє Америка?
“RBG”. Фільм про еврейку, чий тато емігрував до Америки з Одеси. Уявляєте? Почувши це на початку стрічки, я подумала: “Ця історія точно не буде нудною!” Назва фільму – це абревіатура імені головної героїні Рут Бейдер Гинзбург. Ця дівчина закінчила юридичний університет у часи, коли це робили лише чоловіки, а в рік на 500 студентів припадало 9 студенток. Рут стала відомою правозахистницею завдяки своєму професіоналізму і вибору справ. Вона здебільшого займалася ґендерними питаннями та виступала за рівні права жінок і чоловіків. У 1993 році Рут стала суддею Верховного суду США і єдиною жінкою-членом Верховного суду США.
Ще одна історія про те, що все можливо, якщо цілеспрямовано йти до своєї мети, не відволікаючись на суспільну думку.
Наступний фільм про Мадонну, але не співачку, а індіанку-активістку. Стрічка називається “Жінки-войовниці” (“Warrior Women”) і розповідає про життя американських індіанців у резерваціях, які знаходяться в штаті Південна Дакота. Головна героїня разом із подругами індіанками діляться спогадами: як у дитинстві їх силою забрали до дитячого притулку і там тримали декілька років у надії, що вони забудуть своє коріння і батьків, про небезпечну участь в акціях протесту, в яких індіанці відстоювали свої права і землі.
Це Америка, якої ми не знаємо, це не Силіконова Долина і не Нью-Йорк, відомі на цілий світ, це її, Америки, корінні мешканці.
“Шеф Флінн” (“Chef Flynn”). Стрічка про молодого шеф-кухаря. Флінну лише 19 років, а його вже запрошують працювати до найкращих ресторанів Нью-Йорка. Усе почалося з того, що мати дозволила сину не ходити до школи, а присвятити весь час своєму захопленню – готуванню. Хлопець переобладнав свою спальню в кухню і почав творити. Спочатку сім’я організовувала вечері вдома лише для друзів і родичів, а через якийсь час на таку вечерю до Фліннів треба було записуватися за кілька місяців.
Захоплююся батьками, які вірять у своїх дітей і не намагаються обмежити їх жодними соціальними рамками.
Про що ж цьогорічне американське кіно? Мені здалося, про таких різних, але однаково сильних людей, з яких і складається сучасна Америка. Хоча, як і кожна інша країна в світі. Ми ж можемо уявити будь-яку країну, лише говорячи про її громадян, бо без них це лише територія. А документальні фільми можуть допомогти нам їх зрозуміти.
