«Скільки всього могло б статися й не статися, якби не війна…»
Із 2014 року Україна переживає нелегкі часи. Кожного дня з екрану телевізора ми чуємо статистику про загиблих у зоні проведення антитерористичної операції, яка давно вже перестала бути просто операцією і перетворилися у нищівну війну. Щодня вона забирає десятки життів солдатів, молодих хлопців, мирних жителів, тих, хто ще не встиг залишити по собі слід на землі. Чуємо лише статистику, не уявляючи скільки випробувань та болю з ночі до ранку доводиться переживати бійцям на сході України.
5 серпня у Виставковій залі Миколаївського палацу культури та мистецтв відбулася фотовиставка «Якби не війна…». Це результат титанічної праці команди волонтерів протягом року.
Юлія Волкова, Тетяна Грубенюк та Олена Мерко – засновниці проекту, волонтери, які, познайомившись у київському госпіталі з воїнами АТО, вирішили реалізувати соціальний проект, щоб донести усім громадянам України історії життя тих, хто захищає цілісність держави, та тих, хто віддав власне життя за нашу безпеку.
Уже півроку фотовиставка подорожує містами України. З нею познайомилися жителі східного, центрального та північного регіонів. Тепер волонтерський проект презентовано на півдні.
Фотовиставка складається з восьми тематичних блоків, у кожному з яких − 12-25 світлин. Це обличчя, історії, пам’ять, мрії та плани ста двадцяти двох героїв сучасної України. У їхніх очах криється так багато болю, смутку, страху, розпачу, смерті, жалю та невимовної туги. Вони вже ніколи не будуть такими, як колись, їх назавжди змінило страшне слово – «війна»…
Перший блок «Кохання на війні» об’єднує одинадцять історій кохання воїнів АТО. Кохання живе не лише у мирний час, а й під час війни, льоту снарядів та розриву мін.
У другий блок «Жінки на війні» увійшли фотографії дванадцяти надзвичайних жінок, які вирішили на рівні з чоловіками боротися за мир в Україні. Красуні доводять: український народ непереможний.
Третій блок «Війна – це тимчасово. Професії» нагадує про те, що час невпинно спливає, і рано чи пізно запанує мир. Воїн − на передовій, а у мирний час − учитель, шахтар, музикант, кухар, агроном.
Четвертий блок «Героїчні мами» присвячено найголовнішій людині в житті кожної людини – матері. Дванадцять фотоісторій – приклад безумовної материнської любові й жертовності та неймовірного синівського героїзму. Мама – теж борець, вона завжди буде підтримувати свого сина, переживати за нього та чекати додому.
П’ятий блок «Я Є» − соціальний. Саме з нього і розпочався фотопроект «Якби не війна…», який згодом перетворився у грандіозну фотовиставку. Світлини показують дві сторони солдата – до війни і після. Разючі зміни вражають до глибини душі. Блок нагадує й про те, що після воєнних дій людині важко пристосуватися до звичайного життя, і часто вона потребує допомоги рідних та близьких людей.
Шостий блок присвячено легіонерам – солдатам з інших країн, які попри відсутність українського громадянства, а іноді й без знання української мови воюють на сході України. Вражаючі історії героїв заграють мелодією гордості в душі.
Блок сьомий «Невідомі герої» демонструє 25 фото хлопців та чоловіків з усіх областей України, включаючи Автономну Республіку Крим, які, незважаючи на тяжкі обставини, посміхаються та вірять у краще.
Заключний блок «R. I. P» − найболючіший та найсумніший. Кожен із загиблих мав би жити, народжувати та виховувати дітей, радіти власним успіхам, мріяти й планувати майбутнє. Мав би, але не судилося…
Наостанок волонтери презентували книгу «Якби не було війни…» обсягом 500 сторінок. Фотовиставка діє до 13 серпня включно. Її має побачити кожен, щоб переосмислити життя та власні цінності й пам’ятати про справжніх героїв, які захищають наш спокій.
